Готель був у крихітному містечку Балліноккан і виглядав цілком респектабельно, великим і солідним. Навіщо в такому містечку такі великі готелі? Вікно номера виходило на захід, у бік річки та поля. Тому довелося насолодитися заходом сонця. Ось тільки кухня готельного ресторану вже не працювала, тільки пиво. А на ресепшені підказали, що неподалік є бургерна, яка працює до 23:00. Вечері вистачило і на сніданок, але сніданок був включений, тому я пішов до ресторану.
Коли до мене підійшла мила офіціантка, вона порекомендувала те й се. І з кількох фраз я зрозумів, що вона не місцева :) виявилося, з Києва. Ми довго балакали, я розповідав про життєві труднощі в Чехії, вона про Ірландію. Телефонами не обмінювалися, тож обидва були раді зустрічі. Особливо вона, бо в місцевих глушинах урків не знайти, тим більше туристів.
На сніданок я взяв рекомендований "традиційний ірландський" сніданок. І це нарешті було най-найірландськіше, що я їв за всю відпустку. Сосиски, ковбаси та сир були досить специфічними (саме від слова "спеція") і доїсти їх я не зміг.
The hotel was in the tiny town of Ballyknockan and looked quite respectable, large, and solid. Why are there such big hotels in such a small town? The room's window faced west, towards the river and the field. So I got to enjoy the sunset. The hotel restaurant kitchen was no longer open, only beer. And at the reception, they suggested there was a burger place nearby that's open until 11 PM. There was enough dinner left over for breakfast, but breakfast was included, so I went to the restaurant.
When a lovely waitress came over to me, she recommended this and that. And from a couple of phrases, I realised she wasn't local :) It turned out she was from Kyiv. We chatted for a long time, I told her about the hardships of life in the Czech Republic, and she told me about Ireland. They hadn't changed phones, so they were both happy to meet. Especially her, because you can't find Urkintsy in the local backwaters, let alone tourists.
For breakfast, I had the recommended "traditional Irish" breakfast. And it was finally the most Irish thing I ate the entire vacation. The sausages, cold cuts, and cheese were quite specific (literally from the word "spice"), and I couldn't finish them.
Мы используем куки и обработку пользовательских данных с помощью Яндекс.Метрики для лучшей работы сайта.
Оставаясь с нами, вы соглашаетесь на использование файлов куки.
Коли до мене підійшла мила офіціантка, вона порекомендувала те й се. І з кількох фраз я зрозумів, що вона не місцева :) виявилося, з Києва. Ми довго балакали, я розповідав про життєві труднощі в Чехії, вона про Ірландію. Телефонами не обмінювалися, тож обидва були раді зустрічі. Особливо вона, бо в місцевих глушинах урків не знайти, тим більше туристів.
На сніданок я взяв рекомендований "традиційний ірландський" сніданок. І це нарешті було най-найірландськіше, що я їв за всю відпустку. Сосиски, ковбаси та сир були досить специфічними (саме від слова "спеція") і доїсти їх я не зміг.
The hotel was in the tiny town of Ballyknockan and looked quite respectable, large, and solid. Why are there such big hotels in such a small town? The room's window faced west, towards the river and the field. So I got to enjoy the sunset. The hotel restaurant kitchen was no longer open, only beer. And at the reception, they suggested there was a burger place nearby that's open until 11 PM. There was enough dinner left over for breakfast, but breakfast was included, so I went to the restaurant.
When a lovely waitress came over to me, she recommended this and that. And from a couple of phrases, I realised she wasn't local :) It turned out she was from Kyiv. We chatted for a long time, I told her about the hardships of life in the Czech Republic, and she told me about Ireland. They hadn't changed phones, so they were both happy to meet. Especially her, because you can't find Urkintsy in the local backwaters, let alone tourists.
For breakfast, I had the recommended "traditional Irish" breakfast. And it was finally the most Irish thing I ate the entire vacation. The sausages, cold cuts, and cheese were quite specific (literally from the word "spice"), and I couldn't finish them.