Отзыв об отеле Leonanti Hotel 3*

Ми відпочивали в готелі «Леонанті» на початку липня 2011 року, приїхавши відразу з іншого, теж тризіркового — «Кассандри Маре», що на Халкідіках. Отож було з чим порівняти. Спочатку про плюси «Леонанті», бо вони, безперечно, були. Обираючи цей готель, ми керувалися однією незаперечною перевагою – близькістю до Афін. Приїхавши до Греції автомобілем, ми могли мандрувати значно дешевше, аніж пропонують туристичні фірми. Тому поїздка з «Леонанті» до Афін – не обтяжлива ні фінансово (40 км дороги), ні в сенсі зусиль. З інформації офіційних сайтів ми знали про великий і досить непоганий готельний пляж. Справді, так воно і було, хоча серед пляжних мінусів такий: практично щодня зранку на пляж автобусами закидали велику кількість стареньких людей, і море ставало білим від панамок, капелюшків і хусточок. Тому однозначно готель не для молоді, яка завиє тут у перший же день. Не врятує сусідське розташування т. Зв. «морської академії», — де навчають дітей та молодь віндсерфінгу і яхтингу. Скільки це коштує, я не запитувала, але, здається, справа ця не з дешевих. Друге, що не сподобалось, коли йдеться про пляжний відпочинок, це те, що пообіді починалося чергове «закидання» – цього разу не бабців, а морських водоростей — і вода, загалом дуже чиста (по сусідству пляж, удостоєний блакитного прапора ЮНЕСКО), ставала при березі чорною і дуже каламутною. У перший день перебування в готелі ми навіть уникали заходити в море (після кришталевої води Халкідік), а потім звикли.
До плюсів готелю належить і велика задбана територія, тиха й зелена. Обслуга, що прибирає територію і кімнати, надзвичайно ретельна. До речі, добре мати із собою фумігатор, бо через близькість пустирів і боліт докучають комарі. Бунгала, турецької архітектури, мають тераси, які хоч і не виходять на море, проте приємні для пиття ранішньої кави (принагідно раджу всім брати кип’ятильник і каву з собою, бо ресторанна кава – це справжнісінькі помиї). Зрештою, і каву, і сам ресторан у цьому випадку можна брати в лапки, бо і це, і те в «Леонанті» — умовність. Першого ж дня нас здивувало меню. На вечерю (а це о 20.00) нам дали макарони з томатним соусом, посипані сиром (власне совєтські макарони, а не італійську пасту), а потім офіціант приніс картопляне пюре з порошка, залите кількома шматками м’яса з мучною підливою. Асортимент за тиждень перебування мінявся мало (напр. 3 дні підряд давали сірий рис, вигадуючи підливки із варених сосисок тощо), загалом ідея була незмінна: нагадати про їжу часів мого шкільного совкового дитинства. У мене закралася думка, що та грецька кухарка проходила довге стажування в совєтській столовці – все з томатом і мукою без ніяких овочів (щоправда, одного разу дали четвертинку помідора, дрібно нарізавши його, іншого разу був шматочок огірка), на десерт увечері була традиційна скупа скибка кавуна з погано відрізаною грубою шкіркою (вартість 1 кг кавуна в цій місцевості – 29 євроцентів). Ця ресторана їжа різко контрастувала з тим, що ми зазвичай їли в Греції, адже греки по-особливому ставляться до кухні. Ми неодноразово обідали в дешевих грецьких ресторанчиках, — де все надзвичайно смачне, і кожен господар має за правило виходити до гостей і цікавитися, чи смакувало. До речі, готель «Леонанті» розташований у місці, — де багато пляжних барів, але в них вам поїсти не вдасться. Там замовляють радше прохолоджувальні напої. Ми не голодували, бо рятувало авто, яким їздили в сусідні містечка Неа Макра і Маратон (той сам, звідки вісник біг до Афін з новиною про Маратонську битву). Хто ж авта не мав, а таких було багато, мусіли сідати на дієту або надолужували все великою кількістю хліба (він у Греції дуже смачний, як і загалом грецька кухня).
Отож, як висновок, у готелі «Леонанті» можна досить комфортно жити, навіть вечорами іноді, якщо пощастить, скористатися безкоштовним Wi-Fi, однак їсти я там однозначно не раджу. І ще, найменше хотіла б, щоб мій відгук знеохотив когось відвідати Грецію, бо це фантастична країна, яка принесе вам найкращі враження, тільки ретельно вибирайте готель.
.