Наша родина уклала довгостроковий договір оренди квартири в цьому будинку, однак через місяць ми змушені були шукати інше житло. Якась неохайна люта жінка, яка представилася заступницею управителя, нас вижила. Вона регулярно дзвонила власнику нашої квартири з претензіями: ми по 3-4 рази за день виходимо на вулицю з квартири (на вході в будинок встановлено кілька відеокамер — оскільки мешканців, крім нас, у домі майже не було, ми були під її постійним цілодобовим спостереженням). Ми користувалися коморою, яка належить власнику квартири, — вона нам заборонила нею користуватися, нам довелося забрати звідти свої речі. Потім вона почала настійно вимагати у нас наші особисті документи, попри те, що ми цілком офіційно, через агентство нерухомості найняли квартиру у власника, і всі наші особисті дані він знав і не мав до нас жодних питань чи ауважень.
Безкоштовної парковки у них немає — навіть водієві бусика, яким ми привезли наші речі, ці люди заборонили під'їхати на парковочне місце розвантажитися, сказали, що ми їм маємо заплатити. Розвантажувалися просто на дорозі зрештою.
Щось схоже на садочок у дворі будинку — газон з кількома кущами і деревами — зачинений для відвідування. Туди мешканцям будинку заходити заборонено.
Жінка, що називає себе заступницею управителя, не те що не віталася з нами — вона зразу зривалася на крик, коли нас бачила. Іноді вона починала кричати нам якісь чергові вказівки прямо зі своєї квартири на 4-му поверсі, побачивши нас на вулиці. Ми почули від неї дуже багато ксен0ф0бських речей і особистих образ. Це так дивно, що люди, бізнес яких пов'язаний з наданням житла на морському курорті, куди приїжджає багато іноземців, мають такі виражені негативні установки щодо громадян інших держав.
Щодо інших принад цього чудового місця: прямо перед будинком, через вузеньку доріжку, іде будівництво багатоквартирного будинку, з усіма супутніми зручностями: шумом, брудом і зіпсованою дорогою.
Далі, через паркомісця, на які вам заборонять поставити машину, і повз націлені на вас камери ви підходите до розбитих скляних дверей — це вхід у будинок. Заходите — і зразу на вході оголошення: вам забороняється заходити в ліфт з наплічником на спині і… без футболки. За невиконання — штраф 50 левів (25 євро). Тобто управителі будинку вважають, що якщо ви не зняли з плечей рюкзак і зайшли в ліфт, то вони мають право вимагати у вас 25 євро. Фото розбитих вхідних дверей і welcom-оголошення додаю.
Цей самотній холодний будинок на розі, між будмайданчиком і занедбаними хащами, завжди темний, майже порожній — вечорами в ньому світяться хіба що вікна "заступниці управителя", а його звуки — це гавкіт її ж невихованого песика, що тявкає з балкона на всіх перехожих. І тепер я розумію, чому він порожній.
Мы используем куки и обработку пользовательских данных с помощью Яндекс.Метрики для лучшей работы сайта.
Оставаясь с нами, вы соглашаетесь на использование файлов куки.
Безкоштовної парковки у них немає — навіть водієві бусика, яким ми привезли наші речі, ці люди заборонили під'їхати на парковочне місце розвантажитися, сказали, що ми їм маємо заплатити. Розвантажувалися просто на дорозі зрештою.
Щось схоже на садочок у дворі будинку — газон з кількома кущами і деревами — зачинений для відвідування. Туди мешканцям будинку заходити заборонено.
Жінка, що називає себе заступницею управителя, не те що не віталася з нами — вона зразу зривалася на крик, коли нас бачила. Іноді вона починала кричати нам якісь чергові вказівки прямо зі своєї квартири на 4-му поверсі, побачивши нас на вулиці. Ми почули від неї дуже багато ксен0ф0бських речей і особистих образ. Це так дивно, що люди, бізнес яких пов'язаний з наданням житла на морському курорті, куди приїжджає багато іноземців, мають такі виражені негативні установки щодо громадян інших держав.
Щодо інших принад цього чудового місця: прямо перед будинком, через вузеньку доріжку, іде будівництво багатоквартирного будинку, з усіма супутніми зручностями: шумом, брудом і зіпсованою дорогою.
Далі, через паркомісця, на які вам заборонять поставити машину, і повз націлені на вас камери ви підходите до розбитих скляних дверей — це вхід у будинок. Заходите — і зразу на вході оголошення: вам забороняється заходити в ліфт з наплічником на спині і… без футболки. За невиконання — штраф 50 левів (25 євро). Тобто управителі будинку вважають, що якщо ви не зняли з плечей рюкзак і зайшли в ліфт, то вони мають право вимагати у вас 25 євро. Фото розбитих вхідних дверей і welcom-оголошення додаю.
Цей самотній холодний будинок на розі, між будмайданчиком і занедбаними хащами, завжди темний, майже порожній — вечорами в ньому світяться хіба що вікна "заступниці управителя", а його звуки — це гавкіт її ж невихованого песика, що тявкає з балкона на всіх перехожих. І тепер я розумію, чому він порожній.