Я прожив у цьому готелі в цілкому 3 доби, та маю свої враження. Цей готель я обирав не дивлячись на світлини та відгуки. А дарма.
• Почну з того що це виявився не готель, а, як я потім зрозумів, трактир. Бо Гастхоф (ориг. — Gasthof) має такі самі властивості що й трактир — можно випити, перекусити, переночувати. Проте, цей «готель» має зірки! Аж 3! Про це свідчать наявність трьох зірок на картці-ключу та у меню у номері – біля назви домалювали 3 зірочки. Проте, трактир, по іншому Гастхоф, не передбачає наявність позначення зручностей зірками. Якесь диво дивне.
Щоб не збивати з пантелику старим словом <трактир> буду казати далі назву цього місця.
• Теперь до екстер'єру: "zum Jägerwirt" знаходиться у центрі Маріацелль, на головній прощі, біля відомої базиліки. Це місце, завдяки розташуванню, приречене на успіх.
• Інтер'єр: таке відчуття, що у "zum Jägerwirt" він не змінювався ще з часів Австро-Угорщини. На стіні у рецепційній кімнаті висить велика щелепа оленя з рогами. У пабній частині готелю темно та купа рогів та черепів оленів. У залі для сніданків світло і приємно. У коридорах та на рецепції стіни наче шкіра живого організму — об'ємні жилки на стінах немов вени. У жилих кімнатах атмосфера наче з якоїсь хоррор гри: усе старе, дерев'яне. У ванній кімнаті зелена плитка, ще є старі дверцята печі яка не функціонує.
• Обслуговування: це окрема тема. Воно тут ніяке. Коли ми вперше підійшли до готелю то вхідні двері були закриті і була табличка з надписом: З приводу резервації номерів дзвоніть за вказаним нище номером телефона. Я подзвонив, і тут стається неочікуване – цей номер телефона недоступний. Прийшлось писати адміністрації трактира через додаток Booking. І нарешті – мені передзвонили, але сказали що замість її (та з ким я говорив, як я зрозумів це власниця) нас зустріне її колега. Ми прийшли раніше ніж час заселення, тому ми почекали. Ми прийшли у час коли вже можно заселятися, і бачимо що йде чоловік. Він нам відкрив двері, дав бланки на розпис та картки-ключі. А потім ми питаємо його з приводу сніданку, і тут йде цікава відповідь – «я не знаю, я просто друг адміністрації». Як на мене – передавати відповідальність за місце на людину яка не має відношення до цього бізнесу це не гарна ідея, бо ця людина не компетентна та не може відповісти на питання. На наступний день вже була ґазда.
• Зручності: дещо є, а дещо відсутнє. У номері немає мініхолодильнику, тому їжа яку постоялець купить – або треба усю з'їсти, або викинути. Лампу яка вмонтована у дзеркало не можна включити, бо немає вимикача. Вікно у номері зламане, воно не зачиняється – хоч як ручку поверни, усе одно буде опція провітрювання. Ліхтарик над один ліжком – не працює. Є телевізор. Є фен та спеціальна розетка для бритви. У номері є 3 склянки, хоча номер на 4 персон. Хоч до номеру інтернет не дуже сильно добиває – він хороший. Сніданок який можно купити за 10€ налічує такі позиції: тости, чай, кава, плавленні сири, мюслі, молоко, альтернативне молоко, варені яйця, варені сосиски, ковбасне асорті, сирне асорті, деякі овочі, яблука.
• Чистота: туалет на першому поверсі чисто виглядає, проте у чоловічому туалеті — був неприємний запах. На люстрі, у номері, є павутиння. На дверцятах душа є порохи. На одному ліжку смердить матрац, проте він наче чистий. На підлозі душу є плями іржі. На шкіряних подушках над ліжками є подряпини. У столі є якісь папірці з малюнками від маленької дитини.
У підсумку можно сказати що «zum Jägerwirt» можно залишатись тоді, коли немає іншого вибору. Проте якщо обирати, яке місце проживання обрати – краще обрати інше місце.
Мы используем куки и обработку пользовательских данных с помощью Яндекс.Метрики для лучшей работы сайта.
Оставаясь с нами, вы соглашаетесь на использование файлов куки.
• Почну з того що це виявився не готель, а, як я потім зрозумів, трактир. Бо Гастхоф (ориг. — Gasthof) має такі самі властивості що й трактир — можно випити, перекусити, переночувати. Проте, цей «готель» має зірки! Аж 3! Про це свідчать наявність трьох зірок на картці-ключу та у меню у номері – біля назви домалювали 3 зірочки. Проте, трактир, по іншому Гастхоф, не передбачає наявність позначення зручностей зірками. Якесь диво дивне.
Щоб не збивати з пантелику старим словом <трактир> буду казати далі назву цього місця.
• Теперь до екстер'єру: "zum Jägerwirt" знаходиться у центрі Маріацелль, на головній прощі, біля відомої базиліки. Це місце, завдяки розташуванню, приречене на успіх.
• Інтер'єр: таке відчуття, що у "zum Jägerwirt" він не змінювався ще з часів Австро-Угорщини. На стіні у рецепційній кімнаті висить велика щелепа оленя з рогами. У пабній частині готелю темно та купа рогів та черепів оленів. У залі для сніданків світло і приємно. У коридорах та на рецепції стіни наче шкіра живого організму — об'ємні жилки на стінах немов вени. У жилих кімнатах атмосфера наче з якоїсь хоррор гри: усе старе, дерев'яне. У ванній кімнаті зелена плитка, ще є старі дверцята печі яка не функціонує.
• Обслуговування: це окрема тема. Воно тут ніяке. Коли ми вперше підійшли до готелю то вхідні двері були закриті і була табличка з надписом: З приводу резервації номерів дзвоніть за вказаним нище номером телефона. Я подзвонив, і тут стається неочікуване – цей номер телефона недоступний. Прийшлось писати адміністрації трактира через додаток Booking. І нарешті – мені передзвонили, але сказали що замість її (та з ким я говорив, як я зрозумів це власниця) нас зустріне її колега. Ми прийшли раніше ніж час заселення, тому ми почекали. Ми прийшли у час коли вже можно заселятися, і бачимо що йде чоловік. Він нам відкрив двері, дав бланки на розпис та картки-ключі. А потім ми питаємо його з приводу сніданку, і тут йде цікава відповідь – «я не знаю, я просто друг адміністрації». Як на мене – передавати відповідальність за місце на людину яка не має відношення до цього бізнесу це не гарна ідея, бо ця людина не компетентна та не може відповісти на питання. На наступний день вже була ґазда.
• Зручності: дещо є, а дещо відсутнє. У номері немає мініхолодильнику, тому їжа яку постоялець купить – або треба усю з'їсти, або викинути. Лампу яка вмонтована у дзеркало не можна включити, бо немає вимикача. Вікно у номері зламане, воно не зачиняється – хоч як ручку поверни, усе одно буде опція провітрювання. Ліхтарик над один ліжком – не працює. Є телевізор. Є фен та спеціальна розетка для бритви. У номері є 3 склянки, хоча номер на 4 персон. Хоч до номеру інтернет не дуже сильно добиває – він хороший. Сніданок який можно купити за 10€ налічує такі позиції: тости, чай, кава, плавленні сири, мюслі, молоко, альтернативне молоко, варені яйця, варені сосиски, ковбасне асорті, сирне асорті, деякі овочі, яблука.
• Чистота: туалет на першому поверсі чисто виглядає, проте у чоловічому туалеті — був неприємний запах. На люстрі, у номері, є павутиння. На дверцятах душа є порохи. На одному ліжку смердить матрац, проте він наче чистий. На підлозі душу є плями іржі. На шкіряних подушках над ліжками є подряпини. У столі є якісь папірці з малюнками від маленької дитини.
У підсумку можно сказати що «zum Jägerwirt» можно залишатись тоді, коли немає іншого вибору. Проте якщо обирати, яке місце проживання обрати – краще обрати інше місце.